«ПРАВДА» ЗІ ЛЬВОВА

Витвори львівського Театру пива «Правда» вже встигли прогреміти на всю Україну: протягом останніх місяців про яскраві пивні пляшки із зображенням на етикетках Путіна, Обами та Меркель згадали усі ключові українські та європейські ЗМІ. Пиво, яке вже є знаним в Україні, нині амбітно планує вийти на європейські ринки.

Справа, звісно, не тільки у яскравій картинці. «Правда. Beer Theatre» — це декілька сортів нового та незвичного для українців крафтового пива, яке останніми роками набуло неабиякої популярності на Заході. Крафтовим вважається те пиво, головним мотивом створення якого є не отримання прибутку, а натхнення і творчий процес. Це пиво багаторазового бродіння, що відрізняється від розливного: воно більш алкогольне, ароматне, і геть інше:)

«Золотий дукат» першим у Харкові почав популяризувати крафтове пиво та привчати мешканців міста до європейських авторських пивних традицій: від початку цього року були проведені вже три крафтових дегустації, на яких харків'яни почастували пиво від божевільних шотландців BrewDog, норвезьких хмільних богів Nøgne Ø та декілька елітних бельгійських марок.

А нині ми неабияк раді від того, що разом з європейським у нас можна почастувати і перший справжній український крафт! Про нього, а також про творчість та львівський креатив ми поспілкувались із художницею та дизайнером Андріаною Чуніс — автором тих самих яскравих етикеток пива «Правда».

Андріано, розкажіть трошки про себе. Як ви стали дизайнером і виробили такий оригінальний художній стиль, чим надихались? Чи брали до уваги західні маркетингові проекти, або ж ваші витвори є цілком авторським осмисленням?

Після закінчення університету я працювала в реставраційній майстерні золотарем:) Паралельно підтягувала програми Adob та шукала роботу. Зрештою, три роки пропрацювала фрілансером паралельно зі стаціонарними роботами, і на даний момент є дизайнером у львівському Холдингу емоцій !FEST. Зараз, наприклад, створюю упаковки для Львівської майстерні шоколаду. Мені в принципі цікаво працювати з новими завданнями, бо це завжди пошук чогось нового.

Думаю, що ще далеко не виробила свій стиль. Так, я надихаюсь найуспішнішими західними проектами по упаковці та графіці, але попри постійний моніторинг того, що робиться в світі, намагаюсь все ж таки вслухатись до себе, малювати те, що відчуваю сама.

А що ви відчували, розробляючи етикетки до пива «Правда», що вкладали у ці малюнки?

«Правда» — це великий концептуальний проект, який несе історію в маси. Ми використовуємо етикетку як альтернативний канал комунікацій. За допомогою цих етикеток ми говоримо  свою правду:) Окрім того, це пиво є якісно новим продуктом, адже традицію та технологію пивоваріння ми перебирали у бельгійських пивоварень, які славляться своїми найсмачнішими рецептами. Наприклад пиво «Свято» — це передусім творча імпровізація асоціації про свято, але звісно не без концептуального підгрунтя у вигляді персонажа на етикетці. Насправді, у малюнку кожен бачить щось своє, і це класно!

Як людина, що поринута у львівську художню атмосферу, скажіть: чому місцева дизайнерська традиція так вирізняється серед всеукраїнської, що послугувало виробленню у Львові власного стилю і колориту?

Думаю перш за все тому, що Львів — це культурна і туристична столиця України. Наше місто приваблює багатьох туристів своєю архітектурою та місцевим колоритом, а це відіграє велику роль і сприяє конкуренції між закладами та виробниками. Адже туристів треба дивувати:) Кожна кав’ярня, кнайпа, чи ресторан приділяють багато уваги саме своїй концепції, вишукуючи якісь унікальні факти та події, якими можна аргументувати цілий дизайн закладу чи продукту, який вони виготовляють. 

Окрім дизайну, ви ще й вправляєтесь на ниві мистецтва. Наскільки для вас це гармонічно — бути вільним художником та робити дизайнерські комерційні замовлення, як ви це поєднуєте, чи є якийсь секрет?

Немає ніякого секрету, дизайн це робота. Але у кожній роботі є важливий елемент успіху — цікавість. Мені цікаво творити нові речі, для мене це завжди процес виношування ідеї, а потім її втілення. І коли ти бачиш свою роботу на полицях у різних закладах, це дуже приємно. Це означає що твій дизайн сприяє продукту, а продукт всередині своєю якістю підкреслює дизайн. Продукція моєї компанії повинна викликати посмішку, можливо саме мою упаковку хтось не викине, а збереже як пам’ятку чи згадку про відвідини Львова:)

ІНДІЙСЬКА ЛЕГЕНДА ПРО ВИНИКНЕННЯ КАВИ

Жили у селі в одному будинку три брати. Вони вирощували в саду плоди і продавали їх на базарі. Усі гроші діставалися старшому брату і середньому, а молодшому давали лише дрібну монету, щоб він міг купити собі пару хлібців. Так і повелося: старші брати жили в достатку, а молодший залишався бідняком.

Йшов день за днем, рік за роком. Одного разу зібрали брати плоди і бачать, що деякі з них покльовані птахою. Так сталося і на інший день, і на третій. Затурбувалися брати, обшукали увесь сад і знайшли на дереві гніздо, і у тому гнізді були пташенята.

— Потрібно їх убити, — сказав старший брат, — тоді птаха відлетить.

— Вірно, — погодився середній брат і зняв гніздо з дерева.

Але молодшому стало шкода пташенят. Він дістав монету, на яку збирався купити два хлібці, і запропонував їх братам, щоб ті не чіпали гніздо . Але ті не захотіли брати мідну монету і промовили:

— Нащо вона нам. Хіба з неї розбагатієш?

Тут прилетіла птаха і заговорила людським голосом:

— Не вбивайте моїх пташенят, просіть усе, що забажаєте!

— Нехай у кожного з нас буде свій дім, — промовив старший.

— І свій сад, — додав середній.

Молодший нічого не сказав. Він лише милувався чарівною птахою, у якої пір'я виблискувало на сонці так, ніби було прикрашене алмазами.

— Буде по-вашому, — мовила птаха. — А тепер вибирайте плоди, які ви хочете мати у своєму саді.

Вона три рази змахнула крилами, і біля братів з'явився срібний підніс, на якому лежали три плоди: соковите манго, запашний банан і нікому невідомий маленький плід невиразного виду.

— Вибрати можна лише по одному плоду, — сказла птаха.

Старший брат вибрав манго, середній узяв банан, а молодшому дістався маленький плід, до того несмачний, що старші брати навіть сплюнули, коли спробували його. 

З того часу три брати стали жити окремо один від одного. У старших справи йшли добре. Люди охоче купували у них плоди манго і банани. А над молодшим братом на базарі усі сміялися:

— Що продаєш? Твої гіркі плоди і дарма нікому не потрібні. Ти сам-то хоч знаєш, як це називається?

Бідняк тільки плечима знизував.

Нарешті, зневірившись, він вирішив кинути свій дивний сад і піти у батраки. І тільки вийшов він з дому, як підлетла до нього чарівна птаха.

— Не залишай цей сад! Ти будеш багатший за своїх братів. Плоди, що ростуть у тебе, не їдять. Але підсмажені і розтерті в порошок зерна можна пити. А тепер повертайся, приготуй порошок, насип його в кухоль з водою і постав на вогонь. Як тільки вода закипить - зніми кухоль з вогню і пий маленькими ковтками. Зважай, цей напій полюблять усі люди на землі!

Так він і зробив. Ледве вода закипіла, увесь будинок наповнився чудовим ароматом. Коли ж він випив кухоль чорного напою, то відчув себе таким бадьорим і міцним, що усі напасті здалися йому дрібними дурницями...

Він почастував напоєм сусідів, братів і навіть перехожих, що йшли повз його будинок. Напій усім сподобався. І тепер, коли він приходив на базар, усі квапилися скоріше купити у нього чорних зерен:  адже таких більше не було ні у кого!

Молодший брат і справді став багатою людиною, а люди усіх країн полюбили чудовий напій — КАВУ...

ЯК ПРОСЛАВИТИСЬ, БУДУЧИ ПРОСТИМ ВАНТАЖНИКОМ КАВИ

Першотравнева присвята про те, як працюючи простим вантажником, можна увійти до історії. Щоправда, запорукою такої слави великою мірою послугувала кава...

На початку ХХ століття у найголовнішому кавовому місті світу Сантос, що в Бразилії, кораблі завантажувалися портовими вантажниками, які називались carregadores. Робота була брудна й виснажлива, обирали таку долю не від прекрасного життя, і наврядчи хтось з таких робітників мріяв, що ця "професія" колись стане запорукою його слави на віки.

Проте, одному з таких carregadores на ім'я Жасінто пощастило більше за інших. Він прославився тим, що за одну ходку звалював на себе п'ять мішків з кавою! Нагадаємо, що стандартна вага такого мішка у Бразилії - 60 кг. Тобто, за одну ходку він переносив на собі 300 кг кавових зерен! Інші працівники носили в основному по одному, максимум - три мішки за раз. Тому не дивно, що Жасінто ще при житті став міською легендою, займав почесне місце на дошці слави порту Сантос.

Звичайно, якби Жасінто вантажив щось інше - рибу там, злаки, скоріш за все історія б згодом його забула. Але кавова справа, на відміну від багатьох інших сфер, не забуває нікого зі своїх героїв, навіть вантажників.

В 1998 році у Сантосі відрився Музей кави, де відзначили усі найвидатніші моменти історії напою у Бразилії. Треба зазначити, що це - найкращий музей подібного роду у світі. Якщо інші музеї кави присвячені в основному виставкам кавоварок та різного обладнання, то музей у Сантосі розказує про еволюцію кавової справи в Бразилії, з історичними та краєзнавчими прикладами. Цікаво, що цей музей можна відвідувати навіть вночі...

Згадали, звичайно, і за Жасінто - одним з найцікавіших експонатів музею є його воскова фігура, зафіксована в героїчному підношенні 300 кг кави. Вже давно в доках порту з'явилися крани і контейнери, так що роль вантажників зведена до мінімуму. Проте історія цього працьовитого хлопця стала відома не тільки в Бразилії, а й в усьому світі.

То ж, гайда вантажити мішки!:)

ХОРОШІ КАВОВІ ПРИКМЕТИ

В ці святкові дні у нас є для вас дві важливі звістки: хороша і хороша. 

Перша хороша звістка: поганих прикмет не існує. Усі легенди на зразок чорної кішки на дорозі - на те вони й легенди, щоб лякати довірливих перехожих. Ну, серйозно, що може бути поганого в чорній кішці? Її скоріше взяти на руки й прихистити треба, хто ж у здоровому глузді лякатись буде.  

Натомість - і це наша друга звістка - добрі прикмети таки існують. Причому не тільки ті, що ходять у народному побуті, а взагалі всі, навіть особисті, ті, які ви самі для себе вигадали. Головне тільки по-справжньому у них вірити, і тоді – ви побачите усю їх дієвість. 

Взагалі, добрих прикмет існує багато-багато, усіх і не перелічиш, але ми відібрали для вас ті, що пов'язані саме з кавою. Хороший матеріал для гарних прикмет, і не кажіть.

1. Якщо готуючи вдома каву, ви просипали на підлогу кавові зерна - будьте готові, що до вас скоро навідаються приємні гості.

2. Пролили на себе каву? Не розчаровуйтесь! Дуже скоро вам подарують красивого в'язаного светра, причому зв'язаного спеціально для вас. Модним бутікам такі і не снились.

3. У разі, якщо каву на вас проллє хтось інший - радійте ще більше! Незабаром ви помиритесь з людиною, з якою давно  через якусь дрібницю розсварились і після цього не спілкуєтесь. Коли зустрінетесь - разом посмієтесь і зрозумієте, які ж були дурні.

4. Якщо кохана людина вам принесе зранку каву у ліжко – цей день буде довшим за звичайний, цілих 26 годин на добу, і скільки ж всього корисного можна зробити.

5. Коли ви будете гуляти містом, і рівно опівночі побачите популярний нині "еспрессо-мобіль" - знайте, що скоро на вас очікує несподівана й захоплююча подорож.

6. Якщо ви пригостите незнайому вам людину кавою, очікуйте, що вам невдовзі зроблять набагато більшу послугу.

7. Ви раптово розбили кавову чашку? Незабаром усі ваші проблеми і труднощі розпорошаться, наче їх і не було.

8. Вас наснився гарний сон, у якому ви п'єте каву з вершками. Це не просто так, очікуйте на тижні красивий снігопад! 

9. Якщо ваша кохана людина, сидячи за столиком кав'ярні, п'є фрешкаву "Бразилія Бурбон" - очікуйте на особливо романтичну ніч!:)

10. Коли ви побачите у когось на балконі або веранді кавове дерево -  готуйтесь, що скоро з вами трапиться справжнє диво.

з побажанням справжніх чудес,

кав’ярня «Золотий дукат»

25 СИМПТОМІВ КАВОВОГО НАРКОМАНА

Хоч раз кожного з нас навідувала грішна думка: "А чи не забагато я п'ю кави?" Тим паче, кавова залежність - явище нерідкісне, і навряд чи комусь хотілось би долучитись до когорти наркоманів, нехай і кавових.

Щоб заспокоїти себе від зайвих хвилювань, або ж навпаки з жахом переконатися у власних підозрах, варто перевірити себе на наявність таких симптомів:

1. Прокидаючись зранку, ви відмовляєтесь вставати з ліжка, допоки вам не принесуть філіжанку кави.

2. Вночі ви зберігаєте свої щелепи у склянці з кавою.

3. У вас є звичка їсти кавові зернятка, як насіння.

4. Ви можете годину дивитись на вітрину з еспрессо-машинами.

5. Ви часто пропиваєте свою зарплатню. У кав'ярні.

6.  Ви знаєте в обличчя і по іменах зо два десятки міських бариста.

7. У вашій аптечці є невеличкий пакетик з кавою.

8. Якщо на вечір ви не вип'єте кави, у вас обов'язково буде безсонна ніч.

9. Ви зберігаєте свою турку у сейфі.

10. Коли вам пропонують чай, ви дратуєтесь.

11. Вам тяжко дочекатись, коли закипить вода.

12. Ви дочиста облизуєте кавову чашку.

13. Ви хочете назвати свою доньку Арабіка.

14. Потайки від колег по роботі, ви декілька раз на день бігаєте у дешеву кафешку пропустити по чарці.

15. Ви займаєте гроші, щоб купити хоча б трохи кави.

16. Ви кожні три місяці купуєте нову клавіатуру. Стара постійно заливається кавою.

17. Ви кожної відпустки подорожуєте до Львова.

18. Ви не курите цигарок без кави.

19. Розчинна кава готується, як на вас, занадто довго.

20. Вам сняться танцюючі кавові зерна.

21. Коли проливається кава, у вас починається істерика.

22. Вам іноді хочеться поспілкуватися з кавовими зернами, але ви стримуєтесь. Поки що.

23. Ви мрієте жити в Італії або Бразилії.

24. Хоч раз на рік ви перечитуєте Макса Фрая.

25. Якби у вас був вибір, які три речі взяти з собою на безлюдний острів, ви б взяли чашку, турку і кавомолку.

«ЗЕМЛЯ НЕ КУЛЯ, А КАВ'ЯРНИЙ СТОЛИК». Історія кави в Японії.

Японія традиційно вважається чайною країною, і так дійсно було тисячу років. Майже усю свою історію, до середини XIX ст., країна висхідного сонця дотримувалася політики строгої ізоляції від навколишнього світу: іноземці на острови здебільшого не допускались, а самим японцям вистачало справ і на своїй землі. Аж поки не сталася «Реставрація Мейдзі».

Після падіння сьогунату Токугава у 1868 році, відбувся злам традиційної самурайської філософії управління, і уся влада в країні зосередилась у руках імператора. До влади прийшов амбіціозний правитель Мацухіто, який узяв курс на тотальне оновлення країни і припинення політики ізоляції. За двадцять років його правління, унаслідок радикальних реформ, що й дістали назву «Реставрація Мейдзі», Японія перетворилась з відсталої аграрної країни на суперрозвинену технологічну державу, впроваджуючи у всіх сферах життя передовий європейський досвід.

Разом з модою на усе європейське, у Японію звісно ж прийшла й тогочасна королева напоїв - кава. У 1881 році у Токіо відкрилась перша кав'ярня, що своїм інтер'єром і характером цілком копіювала європейські, а особливо - французькі кав'ярні. Згодом різноманітними кавовими закладами покрилась уся країна, і належне напою віддали не тільки жителі міст, а й селяни, що стали готувати її просто вдома.

На сьогодні Японія - третій найбільший кавовий імпортер у світі. Причому японці віддають перевагу саме елітним сортам кави: так, країна скуповує 90% усього врожаю Ямайки Блю Маунтін, яка є у японців культовим сортом. При цьому японські інвестори активно вкладають гроші у кавові плантація по всьому світу, часто викупають їх і займаються технологією вирощування особисто, з притаманною їм азіатською педантичністю.

Еспрессо у країні особливою популярністю не користується, натомість значна кількість японців полюбляють готувати каву вдома, причому самостійно обсмажуючи зелені зерна на кухонній плиті. Під час перебування у місті, на роботі, японці найчастіше користуються кавовими автоматами, які тут можна зустріти буквально на кожному кроці.

У кав'ярнях же кава доволі дорога. По-перше - через прихильність до елітних сортів кави, по-друге - через незвичну для європейця систему розрахунків, коли відвідувач платить не лише за сам напій або страву, але й за своє місце за столиком. Втім, японські кав'ярні постійно заповнені, бо пити каву - це передусім показник статусу, стиль успішного життя.

Окрім того, Японія - єдина країна у світі, що офіційно святкує «День кави», який відзначається 1 жовтня. У цей день затяті кавомани їздять у відомий на всю країну СПА-салон «Юніссан», поблизу міста Хаконе. Цей оздоровчий комплекс відомий своїми кавовими басейнами, у яких відвідувачі можуть плескатись протягом декількох годин, в той час як робітники закладу постійно підливають свіжу каву, що вариться у величезних чанах. Така процедура творить чудеса зі шкірою людини, очищаючи її та надаючи їй тендітної лагідності.

Японці завжди відзначались незвичним поглядом на світ, і одну з чудових світоглядних сентенцій дає нам Харукі Муракамі. Земля - це не куля, пише автор, Земля - це кав'ярний столик. Необхідно відкинути думки про гравітацію та зміну часових поясів. Світ - це просто кавовий столик, створений із купи можливостей. І вибір надається виключно кожному з нас. 

І наостанок додає:

Ранкове сяйво, 

запах кави... 

Нічим не зіпсований ранок.

МІСТО УЯВНОГО

У кожної людини є свої "місця уявного". Вони можуть існувати у вигаданому світі буйної свідомості, вони можуть бути накладені на географічні карти земної кулі, нарешті, місця уявного можуть прикрашати ту місцевість, яку ми бачимо (без)посередньо, своїми очима. 

Харків у цьому плані схожий на неторканий дитячий альбом для малювання. Чорно-білі контури малюнка відповідають сіро-бурим будівлям і асфальту. Мета - розфарбувати, уявити собі ідеал. 

Завдання це усі виконують по-різному. Хтось розмальовує людей в усі кольори веселки: Харків - місто багатонаціональне. Інші прикрашають все в яскраво-салатовий: Харків - зелене місто. Треті малюють по-правилам і кожен об'єкт наділяють його стандартним кольором: Харків - місто консервативне. Четверті змішують фарби і визискують шизофренічний пейзаж: Харків - місто парадоксів.

Ранковий дзвін, шалені аромати солодкої випічки й обсмаженої кави, лоскот молодого вітру... Затишок жовтих ліхтарів, говорливе листя, стежки, що ведуть через ніч - на зустріч майбутньому сонцю.

У кожного з нас - свій Харків. Для когось - нудний і безперспективний, для когось цікавий і переповнений життям. Одні бачать потворні і непримітні будівлі, інші шукають або вигадують про них легенди, наділяючи старовинну цеглу багатою життєвою історією. 

У будь-якому випадку, з містом треба експериментувати. Підбираючи безліч варіантів, граючись з явним і уявним - у кожного є можливість, подібно до легендарних архітекторів і деміургів, збудувати своє ідеальне місто, таке, яке вміщуватиме в собі увесь світ.

Помалюєм?