пʼятницю, 23 серпня 2013 р.

МІСТО УЯВНОГО

У кожної людини є свої "місця уявного". Вони можуть існувати у вигаданому світі буйної свідомості, вони можуть бути накладені на географічні карти земної кулі, нарешті, місця уявного можуть прикрашати ту місцевість, яку ми бачимо (без)посередньо, своїми очима. 

Харків у цьому плані схожий на неторканий дитячий альбом для малювання. Чорно-білі контури малюнка відповідають сіро-бурим будівлям і асфальту. Мета - розфарбувати, уявити собі ідеал. 

Завдання це усі виконують по-різному. Хтось розмальовує людей в усі кольори веселки: Харків - місто багатонаціональне. Інші прикрашають все в яскраво-салатовий: Харків - зелене місто. Треті малюють по-правилам і кожен об'єкт наділяють його стандартним кольором: Харків - місто консервативне. Четверті змішують фарби і визискують шизофренічний пейзаж: Харків - місто парадоксів.

Ранковий дзвін, шалені аромати солодкої випічки й обсмаженої кави, лоскот молодого вітру... Затишок жовтих ліхтарів, говорливе листя, стежки, що ведуть через ніч - на зустріч майбутньому сонцю.

У кожного з нас - свій Харків. Для когось - нудний і безперспективний, для когось цікавий і переповнений життям. Одні бачать потворні і непримітні будівлі, інші шукають або вигадують про них легенди, наділяючи старовинну цеглу багатою життєвою історією. 

У будь-якому випадку, з містом треба експериментувати. Підбираючи безліч варіантів, граючись з явним і уявним - у кожного є можливість, подібно до легендарних архітекторів і деміургів, збудувати своє ідеальне місто, таке, яке вміщуватиме в собі увесь світ.

Помалюєм?