...Колись, дуже-дуже давно,
тисяча років тому, на землях
сучасного Харкова стояло казкове місто. Купці з усього світу привозили
сюди свій крам, а вивозили срібло і лазурит. Слава про дивне місто, де протікала
Срібна ріка, де золоті береги, де будинки з лазуриту - линула по цілому світу.
Найперші розповіли світові про це місто арабські купці, а називали вони його HARKA,
що з арабської означало місто Срібла, Сріблоград.
Але не тільки купці прагнули
потрапити в це казкове місто, а й різні пройдисвіти і дикі орди кочівників, які
мріяли пограбувати його. То ж місто поступово перетворювалось на неприступну
фортецю, а наші пращури - русичі, яким воно належало, ставали його захисниками.
Бо вони вміли і добувати срібло, і вправно цілили з лука, і осідлати дикого
коня, і будувати диво-замки з лазуриту.
Слава про неприступну
фортецю-місто і її багатства дійшла до самого хана Батия. Він привів незчисленні
орди загарбників. Багато днів городяни без води і їжі, поранені і змучені, тримали
облогу, і лише коли Батий зруйнував дощенту стіни фортеці, місто - пало… Камінь
на камені не залишили вороги, люди змушені були залишити своє колись прекрасне
місто. Але пам’ять про казкове місто залишилась з ними, і вони розповідали
своїм дітям, а діти потім розповідали своїм дітям…
Пройшли сотні років, майже ніхто
вже не вірив, що в дикому полі колись було прекрасне місто Харка… Бо Дике Поле
поросло бур’яном, лише кам’яні залишки старої фортеці
височіли в траві. Минули віки, те що було, здавалось втратило свою цінність. Та
прийшли ті, хто пам’ятав давню легенду, яку їм розповідали батьки, відновили
стіни старої фортеці і побудували нове місто, а назву дали таку, яку колись то
місто і мало: Місто Срібла - Харків.
В тому казковому місті жила
дівчина на ім’я Злата, або Золотце, як звали її рідні. Бо була вона не тільки
вродлива, але й мала золоте серце. Злата покохала юного воїна, що охороняв
місто на одній з веж фортеці. Батьки не давали дозволу на цей шлюб, бо юнак був
бідний. Одного вечора Злата піднялася до коханого на вежу і він показав їй
торбинку з дукатами - їх щасливе майбутнє. Та не судилося, бо раптом вони
побачили ворогів, що кралися до стін міста. Юнак кинувся підпалити смолоскип,
щоб розбудити місто, але ворожа стріла влучила йому прямо в серце.
Як могла одна дівчина зарадити біді? Злата вихопила торбинку, в якій було її вже нездійснене майбутнє, і висипала дукати під ноги ворогам. Жадібність затьмарила їм розум, і б’ючись між собою, вони збирали дукати. А Златі вистачило часу підпалити смолоскип, і місто відбило ворога. Минули віки, стіни давньої фортеці вросли в фундамент сучасного міста, і лише старі камені, свідки давніх подій, мовчки промовляють до нас, вписуючи в скрижалі і вашу історію...
Як могла одна дівчина зарадити біді? Злата вихопила торбинку, в якій було її вже нездійснене майбутнє, і висипала дукати під ноги ворогам. Жадібність затьмарила їм розум, і б’ючись між собою, вони збирали дукати. А Златі вистачило часу підпалити смолоскип, і місто відбило ворога. Минули віки, стіни давньої фортеці вросли в фундамент сучасного міста, і лише старі камені, свідки давніх подій, мовчки промовляють до нас, вписуючи в скрижалі і вашу історію...
Дуже класный міф
ВідповістиВидалититак
Видалити