Жили у селі в одному будинку три брати. Вони вирощували в саду плоди і продавали їх на базарі. Усі гроші діставалися старшому брату і середньому, а молодшому давали лише дрібну монету, щоб він міг купити собі пару хлібців. Так і повелося: старші брати жили в достатку, а молодший залишався бідняком.
Йшов день за днем, рік за роком. Одного разу зібрали брати плоди і бачать, що деякі з них покльовані птахою. Так сталося і на інший день, і на третій. Затурбувалися брати, обшукали увесь сад і знайшли на дереві гніздо, і у тому гнізді були пташенята.
— Потрібно їх убити, — сказав старший брат, — тоді птаха відлетить.
— Вірно, — погодився середній брат і зняв гніздо з дерева.
Але молодшому стало шкода пташенят. Він дістав монету, на яку збирався купити два хлібці, і запропонував їх братам, щоб ті не чіпали гніздо . Але ті не захотіли брати мідну монету і промовили:
— Нащо вона нам. Хіба з неї розбагатієш?
Тут прилетіла птаха і заговорила людським голосом:
— Не вбивайте моїх пташенят, просіть усе, що забажаєте!
— Нехай у кожного з нас буде свій дім, — промовив старший.
— І свій сад, — додав середній.
Молодший нічого не сказав. Він лише милувався чарівною птахою, у якої пір'я виблискувало на сонці так, ніби було прикрашене алмазами.
— Буде по-вашому, — мовила птаха. — А тепер вибирайте плоди, які ви хочете мати у своєму саді.
Вона три рази змахнула крилами, і біля братів з'явився срібний підніс, на якому лежали три плоди: соковите манго, запашний банан і нікому невідомий маленький плід невиразного виду.
— Вибрати можна лише по одному плоду, — сказла птаха.
Старший брат вибрав манго, середній узяв банан, а молодшому дістався маленький плід, до того несмачний, що старші брати навіть сплюнули, коли спробували його.
З того часу три брати стали жити окремо один від одного. У старших справи йшли добре. Люди охоче купували у них плоди манго і банани. А над молодшим братом на базарі усі сміялися:
— Що продаєш? Твої гіркі плоди і дарма нікому не потрібні. Ти сам-то хоч знаєш, як це називається?
Бідняк тільки плечима знизував.
Нарешті, зневірившись, він вирішив кинути свій дивний сад і піти у батраки. І тільки вийшов він з дому, як підлетла до нього чарівна птаха.
— Не залишай цей сад! Ти будеш багатший за своїх братів. Плоди, що ростуть у тебе, не їдять. Але підсмажені і розтерті в порошок зерна можна пити. А тепер повертайся, приготуй порошок, насип його в кухоль з водою і постав на вогонь. Як тільки вода закипить - зніми кухоль з вогню і пий маленькими ковтками. Зважай, цей напій полюблять усі люди на землі!
Так він і зробив. Ледве вода закипіла, увесь будинок наповнився чудовим ароматом. Коли ж він випив кухоль чорного напою, то відчув себе таким бадьорим і міцним, що усі напасті здалися йому дрібними дурницями...
Він почастував напоєм сусідів, братів і навіть перехожих, що йшли повз його будинок. Напій усім сподобався. І тепер, коли він приходив на базар, усі квапилися скоріше купити у нього чорних зерен: адже таких більше не було ні у кого!
Молодший брат і справді став багатою людиною, а люди усіх країн полюбили чудовий напій — КАВУ...
Йшов день за днем, рік за роком. Одного разу зібрали брати плоди і бачать, що деякі з них покльовані птахою. Так сталося і на інший день, і на третій. Затурбувалися брати, обшукали увесь сад і знайшли на дереві гніздо, і у тому гнізді були пташенята.
— Потрібно їх убити, — сказав старший брат, — тоді птаха відлетить.
— Вірно, — погодився середній брат і зняв гніздо з дерева.
Але молодшому стало шкода пташенят. Він дістав монету, на яку збирався купити два хлібці, і запропонував їх братам, щоб ті не чіпали гніздо . Але ті не захотіли брати мідну монету і промовили:
— Нащо вона нам. Хіба з неї розбагатієш?
Тут прилетіла птаха і заговорила людським голосом:
— Не вбивайте моїх пташенят, просіть усе, що забажаєте!
— Нехай у кожного з нас буде свій дім, — промовив старший.
— І свій сад, — додав середній.
Молодший нічого не сказав. Він лише милувався чарівною птахою, у якої пір'я виблискувало на сонці так, ніби було прикрашене алмазами.
— Буде по-вашому, — мовила птаха. — А тепер вибирайте плоди, які ви хочете мати у своєму саді.
Вона три рази змахнула крилами, і біля братів з'явився срібний підніс, на якому лежали три плоди: соковите манго, запашний банан і нікому невідомий маленький плід невиразного виду.
— Вибрати можна лише по одному плоду, — сказла птаха.
Старший брат вибрав манго, середній узяв банан, а молодшому дістався маленький плід, до того несмачний, що старші брати навіть сплюнули, коли спробували його.
З того часу три брати стали жити окремо один від одного. У старших справи йшли добре. Люди охоче купували у них плоди манго і банани. А над молодшим братом на базарі усі сміялися:
— Що продаєш? Твої гіркі плоди і дарма нікому не потрібні. Ти сам-то хоч знаєш, як це називається?
Бідняк тільки плечима знизував.
Нарешті, зневірившись, він вирішив кинути свій дивний сад і піти у батраки. І тільки вийшов він з дому, як підлетла до нього чарівна птаха.
— Не залишай цей сад! Ти будеш багатший за своїх братів. Плоди, що ростуть у тебе, не їдять. Але підсмажені і розтерті в порошок зерна можна пити. А тепер повертайся, приготуй порошок, насип його в кухоль з водою і постав на вогонь. Як тільки вода закипить - зніми кухоль з вогню і пий маленькими ковтками. Зважай, цей напій полюблять усі люди на землі!
Так він і зробив. Ледве вода закипіла, увесь будинок наповнився чудовим ароматом. Коли ж він випив кухоль чорного напою, то відчув себе таким бадьорим і міцним, що усі напасті здалися йому дрібними дурницями...
Він почастував напоєм сусідів, братів і навіть перехожих, що йшли повз його будинок. Напій усім сподобався. І тепер, коли він приходив на базар, усі квапилися скоріше купити у нього чорних зерен: адже таких більше не було ні у кого!
Молодший брат і справді став багатою людиною, а люди усіх країн полюбили чудовий напій — КАВУ...
Немає коментарів:
Дописати коментар